СПУЗАРЬ, РЯ,
Спузарь, ря, м. Одинъ изъ пастуховъ въ гуцульской полонині, на обязанности котораго лежитъ ношеніе воды, дровъ и топка, — послѣдняя обязанность обусловливаетъ то, что онъ всегда испачканъ золой (спузом), отъ чего и получилъ свое названіе. Шух. І. 190.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 191.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
СПУЗИРІТИ, РІЮ, ЄШ, →← СПУЗ, ЗУ